с.Колоденка

Колоде́нка — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 3184 осіб.

1470 року «Колодное» продано Семену Збаразькому зa «1 000 коп широких грошей». 1477 року: «мне пану Ванку досталось на мою делицию…Колодное». Скарга 1669 року іменує село Колоденкою.

У 1870 р. була створена церковно-приходська школа.

За книгою Теодоровича 1889 року «с. Колоденка мала 94 садиб, 745 жителів, 7 римокатоликів».

1939 р. на зборах села було вирішено розпочати будівництво школи.

З південного заходу на північний схід село перетинає об’їзна дорога, яка його ділить на дві частини. Центр села розташований в 3,5 км від дороги «Київ-Чоп», в 315 км від столиці України м. Київ та в 225 км від найбільшого промислового, культурного наукового центру Західної України м. Львова.

Древнє наше село і в той же час юне. Знайдені речі старої кам’яної культури свідчать, що селу понад 1500 років. Одночасно село зростає, нараховує вже біля 1000 дворів. В селі проживає понад 3000 жителів.

Координати центру села: 50˚37’ пн. ш., 26˚17’ сх. д.

З книги О.Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся»

Колодно або Колодянка, село Колодне.

Рівненський повіт і волость, 10 км від Рівного. В кінці ХІХ століття було там 71 домів і 709 жителів, дерев’яна церква Юріївська з 1788 року, а при ній в 1914 році була ще стара церква архаїчної архітектури з окремою побудованою дзвіницею.

Як церква так і дзвіниця покриті були гонтами.

Село Колоденка згадується в 1470 році, коли Ванько з Кордеєвичів, Джусин з Квасилова продає за 1000 кіп чеських грошей князю Семенові Вагилевичеві Збаразькому свої дідичні маєтності, а серед них і село Колодне, Басів Кут, Мережанку, Корнин, Славне, Боково, Ростово.

В 1606 році згадується Колоденка, як село Колодноє Луцького повіту, як маєток пана Холмського Ванька Кордеєвича з Квасилова (Архів Ю. З. Р. 4.6. т.1, ст. 340)

З газети-тижневика «Сім днів», 1994 року (матеріали підготував Ярослав Поліщук, кандидат філологічних наук)

Село належить до давніх поселень нашого краю. Очевидно, поселення людей існували на цій території ще в доісторичні часи. Неподалік від Колоденки археологами виявлено кілька курганів доби княжої Русі, а також поховання доби козацьких воєн.

Цікаву історію має назва села. За місцевими переказами, вона походить від поширеного в давні часи промислу — лісо вального. Справді, колись тут, оповідають, були могутні ліси і місцеве населення переважно працювало на лісорозробках, заготовляючи колоди, а пани й урядники швидко багатіли із цього промислу. Згодом ліси вирубали дощенту, й донині згадка про них збереглася лише в назві села.

В історичних документах село вперше згадується від 4 липня (старого стилю) 1470 року.

Цією датою написано акт, який засвідчує продаж феодалом Ваньком Скердієвичем, сином Джусина з Квасилова ряду маєтків, що були його спадковими володіннями, князю Семену Збаразькому «за 1000 коп широких грошей ческоє монети». Серед перелічених у грамоті поселень — Квасилів, Корнин, Колоденка, щоправда, названа як Колодне.

В історії село Колоденка зазнало драматичної долі, як і інші давні поселення нашого краю. Не раз його спустошували татари у ХV-ХVІ століттях.

1648 року тут проходило козацьке військо Богдана Хмельницького. Пізніше селяни потерпали від свавілля місцевих панів-феодалів.

Найдавнішою архітектурною пам’яткою села є Георгіївська церква, збудована в 1788 році. Із тих пір запроваджене свято на честь Георгія Побідоносця, на яке щорічно 6 травня стікається багато люди із ближніх і дальніх країв.

Природною окрасою Колоденки є пасмо гір, що проходять тут. Ці гори витворили неповторний ландшафт місцевості, а найбільш круті з них заліснені. Таким чином, колоденці мають ще й мальовничі острівці лісу в різних куточках села. Смужка лісу тягнеться також вздовж траси і приваблює сюди багатьох подорожніх.

Матеріали, зібрані учнями школи селі

Кожну людину, яка народилася в цьому селі або живе в ньому, цікавить думка, чому так називається село.

Свої міркування висловлювали рівненські етнографи, дослідники, історики Ярослав Пура, Ярослав Поліщук, Гурій Бухало про походження назви села.

А яка ж думка корінних колод енців, старожилів села? Адже вони прожили тут своє життя і зможуть пролити світло на походження назви села. Адже ніхто із сучасників і недалеких наших предків на дні народження у села не був. Єдине можна стверджувати, що назва села загубилася в глибині віків. Так прийнято, що дата першої згадки вважається початком існування міста чи будь-якого населеного пункту. Як відомо, перша згадка про наше село належить до 1470 року. Звернемося до історії. На території села знайдено кам’яні знаряддя, які свідчать, що поселення на нашій території виникли  досить давно.

Кам’яні знаряддя належать до старої кам’яної культури та новішої кам’яної культури (палеоліту та неоліту). Як свідчить історик Михайло Грушевський в «Історії України», найдавніші звістки про сторони йдуть з VІІ віку перед Христом, докладніше — з V віку. Ці згадки стосуються чорноморського побережжя. А згадки про нашу місцевість у чужих народів починаються”… геть пізніше, тільки 400 років по Христові (1500 років тому).

Знайдено речі старої кам’яної культури (скребачки, кремінні стріли) та навіть кам’яної культури (відшліфовані сокири, молотки, кам’яні ножі) .

Всі ці знаряддя знайдено учнями нашої школи в межах села. У школі навіть діяли виставка старовинних знарядь праці. Збір історичних матеріалів продовжуються. Вони зберігаються в історичному кабінеті школи.

Вже в той древній період людина будувала житло з дерева чи хворосту, вимазуючи його всередині глиною.

Виходячи із сказаного, ми можемо стверджувати, що життя в нашому краї існує вже понад 1500 років. Споглядаючи скрізь призму сотень років, можна лише догадуватись про назву села, звичайно ж село виникло біля річки, в лісовому масиві. Наші далекі предки не могли жити без прісної річкової води, її багатство, без дарів лісу.

Отже, можна стверджувати, що назва села виникла значно раніше, ніж з’явилися перші згадки про село.

Бричук Марко, який проживав у нашому селі 94 роки і відійшов у небуття, стверджував, що існувало «дно» — долина, а на ній озерце, на яке ходили відпочивали односельці. Люди приходили відпочивати «на дно», недалеко пасли коней. Озерце живили декілька десятків джерел. Як відомо, дно — найнижче місце в багатьох предметах домашнього вжитку. Отже, село виникло «коло дна». Тому назва у нього така: Колодно, Колодноє, Колоденка.

Такої ж думки і колишній вчитель нашої школи Новосад Р. Ю., який народився в цьому селі, постійно проживає і зберігає в пам’яті цінні матеріали про минуле села.

Існує й інша думка про походження назви села. В минулому дубові і соснові ліси вкривали значну частину села, виходячи вододіли і були чудовим будівельним матеріалом. Тому цілком ймовірно, що міг виникнути лісовий промисел — заготівля будівельного матеріалу — колод. Від кореня цього слова і могла піти назва села Колоденка (згідно правил граматики — Колоденка). Можна погодитися і з другою думкою. Але звернемось до історії.

Історик М.Грушевський прийшов до висновку, що ще в давні часи неоліту люди мали кам’яні пилки і будували своє житло з дерева чи хворосту. Та справжній лісовий промисел, заготівля деревини, колод виникли тоді, коли з’явилися залізні знаряддя праці: пилка, сокира. А для перевезень на значні відстані лісоматеріалу потрібен ще й транспорт. Таким транспортом був кінний. Залізницю в нашому краї з’явилися трохи більше сотні років тому в ХІХ столітті.

Можна стверджувати, що справжній лісовий промисел міг виникнути декілька століть тому. Але ж село в той час вже існувало, жило і мало свою назву.

Хоч цілком ймовірно, що назва села і походить від слова «колода», але ця назва виникла значно раніше, тоді, коли лісоматеріали (колоди) використовувалися для спорудження власного житла.

Село в роки війни

Війна. Це неприємне слово з болем і тривого сприймають в кожній людській оселі, в кожній сім’ї. Як свідчить історія, військові події, постійно тримали в напрузі місцеве населення. А більшість чоловічого населення гинула під час захисту своєї території від ворогів, не доживаючи навіть до 40-річного віку.

Починаючи з 1920 року, наш край знову опинився під владою Польщі. Цей короткий, хоч і неспокійний період був мирним. Як відомо, згідно договору з фашистською Німеччиною про сфери впливу 17 вересня 1939 року у місто Рівне ввійшли частини Червоної Армії. А в грудні цього ж року була утворена Рівненська область.

Без оголошення Німеччина почала воєнні дії, в перший же день фашистська авіація бомбила мирні міста і села нашого краю. З’являються перші жертви, зруйновані будинки.

В сільській місцевості селяни дізналися про початок війни лише тоді, коли побачили в небі фашистські літаки, а на голови людям посипалися бомби. Адже в селі в 1941 році ніякого радіо не було. Лише після війни з’явилися детекторні радіоприймачі. З вуст в уста передавалася страшна звістка: почалася війна. Перші жертви в селі. Фашистський літак скинув три бомби на село. Одна з бомб влучила в будівлю жительки Андріюк. Жінка загинула. Друга бомба влучила в хату, яка була розташована біля ферми. Там також були жертви. Третя бомба також завдала нещастя селянам.

Розгубленість у людей. Що робити? Як захиститися? Чомусь в селі люди вважали, що заховатись можна в мурованому льосі. Тому й ховалися в льохах. Але таких було лише декілька на село. А де заховатися міським жителям? В будинках було небезпечно. Фашисти кидали бомби на мирні жилі квартали. На вулиці також небезпечно. Людей обіймав жах.

Страшні картини виникали ввечері, вночі, коли фашисти вішали над населеними пунктами так звані «фонарі». Що вони собою являли? Над містом пролітав фашистський літак і «вішав фонарі». Кожен такий «фонар» освітлював частину міста. А якщо їх було 5-6, то все місто було освітлене.

За перші декілька днів фашисти заглибились у нашу територію на кілька сотень кілометрів. Були спроби Червоної армії зупинити врогів. Перша серйозна танкова битва відбулася в трикутнику: Броди-Луцьк-Дубно в напрямку на Рівне. Через Колоденку рухалися танки Червоної армії, які через Новий Двір-Квасилів проходили через село П’ятигори і поспішали вступити в бій, щоб зупинити ворога. З обох сторін у битві брали участь 1200 броньованих машин. Але сили були нерівні. Німець літаки захватили ініціативу в небі.

Новітня історія

7 червня 2015 року архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон звершив чин заснування нового храму Свято-Георгіївської парафії у Колоденці.

Відомі люди